ПОЗИЦІЯ 2015

Програму започаткував у 2015 році режисер, хореограф, перформер і куратор Віктор Рубан. Її метою було створити професійне середовище, у якому молоді митці могли розвивати власні художні ідеї, працювати над новими авторськими роботами та представляти їх українській аудиторії.

«Позиція» від початку задумувалася не лише як вечір показів, а як процес професійного становлення автора. Програма поєднувала самостійну роботу учасниць, консультації, воркшопи, відкриті репетиції, презентації work in progress, професійні обговорення та публічні покази. Такий формат давав аудиторії можливість побачити не лише завершений результат, а й окремі етапи формування художньої роботи.

Перший цикл об’єднав п’ятьох мисткинь із Києва, Донецька та Сімферополя:

• Таїсію Мельник;
• Анну Виноградову;
• Марію Бакало;
• Анну Луценко;
• Анастасію Дзюбан.

Їхні роботи представляли різні погляди на сучасний танець, перформанс, тілесність, мову, суспільний досвід і взаємодію з аудиторією.

У центрі «Позиції 2015» перебувала індивідуальна авторська ініціатива.

Учасниці отримали можливість:

• розвивати власні художні ідеї;
• працювати з професійним зворотним зв’язком;
• випробовувати матеріал під час відкритих репетицій і проміжних показів;
• досліджувати взаємодію руху, тексту, звуку, простору та присутності глядача;
• представити нові роботи у професійному театральному середовищі;
• продовжити їхнє публічне життя після прем’єри.

Програма прагнула не сформулювати єдине визначення сучасного танцю, а зробити видимим розмаїття художніх мов і позицій молодих авторів, які працювали в різних локальних і професійних контекстах України.

«Про те, що зараз»

Таїсія Мельник — художниця, перформерка, тренерка, хореографка, кураторка виставок, авторка циклів метафізичних показів і представниця актуального соціально відповідального мистецтва.

Її перформанс «Про те, що зараз» досліджував реакцію людини й тіла на події сьогодення, суспільні зміни та взаємини між різними групами людей.

У центрі роботи — питання про те, що відбувається всередині людини в конкретний момент: у її свідомості, родині, країні, професійному та особистому житті. Тіло ставало простором, у якому проявлялися напруження, біль, скепсис, співчуття, іронія та спроби осмислити реальність.

Важливим елементом перформансу були стільці, що уособлювали перетини людей, ситуацій, думок і стосунків. Структура дії могла змінюватися залежно від простору, часу, подій, аудиторії та стану виконавиці.

Про те, що зараз відбувається всередині нас — у цей самий момент часу. Про те, що відбувається в душі, вдома, у родині, країні та на роботі.

Місто: Київ
Формат: перформанс
Орієнтовна тривалість: 15–20 хвилин

«Verbodium» / робоча назва «body-word»

Спільна робота Анни Луценко й Анастасії Дзюбан досліджувала взаємозв’язок слова, руху та тілесного досвіду.

Авторок цікавило, як слова викликають фізичні реакції, як суспільні й інформаційні тексти проявляються в тілі та як рух може стати способом мовлення. Водночас вони досліджували зворотний процес: як танець можна описувати за допомогою слів, формул, асоціацій і вербальних конструкцій.

У фінальній програмі робота була представлена під назвою «Verbodium». У ній текст втілювався в русі, а тіло набувало властивостей мови.

Анна Луценко

Анна Луценко займалася сучасним танцем, цікавилася мистецтвом перформансу та досліджувала тілесність у сучасному світі.

Брала участь у проєктах «Work & Move», «The Interaction of Dance and Music», «Про що мовчать дівчата?». Її першим викладачем сучасного танцю був Антон Овчинніков; тривалий час працювала з В’ячеславом Бучком. Знайомилася з техніками сучасного танцю на майстер-класах Д. Армстронг, І. Горди, О. Любашина, О. Андріяшкіна, Р. Баранова, Б. Воорхама, Д. Гайтюкевича, Agripina Lab, І. Асламової та інших митців.

Анастасія Дзюбан

Анастасія Дзюбан брала участь у фестивалях, лабораторіях і майстер-класах із сучасного танцю та перформансу.

Серед проєктів за її участі — «The Interaction of Dance and Music», «Work & Move», «Про що мовчать дівчата», «Тиждень сучасного танцю з Віктором Рубаном». Навчалася технік сучасного танцю та перформансу у В’ячеслава й Аліни Бучків, Олександра Андріяшкіна, Олександра Любашина, Хіларі Браян, Бенно Воорхама, Томи Нуево, Івони Олзовської, Тамар Рабан та інших.

За освітою — культурологиня; вивчала теорію та історію перформативного мистецтва й акціонізму.

У час інформаційного перенасичення особливо актуальним стає питання сприйняття інформаційного потоку. Ми висловлюємо себе через тіло та мову: текст втілюється, а тіло говорить.

Місто: Київ
Авторки й виконавиці: Анна Луценко, Анастасія Дзюбан
Музика: А. Байбаков

«як [що-що]?»

Марія Бакало — перформерка, за освітою викладачка української мови та літератури зі спеціалізацією з теорії та історії літератури.

Мистецтва перформансу навчалася у Бенно Воорхама, Стіва Баттса, Пшемислава Квєка, Януша Балдиги, Вальдемара Татарчука, Віктора Рубана, Ольги Лабовкіної, Лілії Бурдинської та інших митців.

Її робота «як [що-що]?» була зосереджена на процесі вибору та відчутті межі. Авторку цікавив вибір моменту взаємодії з глядачем, межа між дозволеним і недозволеним, особистим і узагальненим, а також між часом до дії та після неї.

Окремим предметом дослідження стала межа зацікавлення аудиторії. Перформанс розглядався як живий процес діалогу, у якому авторка мала постійно відчувати присутність глядача й ухвалювати рішення щодо форми, тривалості та способу взаємодії.

Спочатку було… слово, світло, думка?
Спочатку був… початок?
По…ток?
о к?

Місто: Сімферополь; на час участі проживала у Львові
Музика: Paskal Savy, Panding Colours
Орієнтовна тривалість: 15–20 хвилин

«Echo sound-check»

Анна Виноградова — хореографка й танцівниця. Брала участь у фестивалях сучасного танцю та мистецтва України, відвідувала воркшопи й освітні програми за участі українських і міжнародних викладачів, формуючи власне бачення танцю та свого місця в ньому.

Матеріалом для «Echo sound-check» стали випадкові фрази, почуті на вулицях, у кафе та інших публічних місцях.

Авторку цікавило, чому людина помічає саме певні слова, як чужі розмови резонують із її власним станом і як окремі фрагменти інформації можуть складатися у спільну історію сьогодення.

У роботі Анна Виноградова одночасно поставала слухачкою, спостерігачкою та авторкою, яка вирішує, що зафіксувати, що відкинути і як поєднати випадкові репліки в нову композицію. Перформанс поєднував рух, записані голосом фрази, вуличний шум і живу присутність виконавиці.

Один, два, три —
пазл склади.
Щось почув, а щось і ні.
Одне й те саме —
це ж різні речі.

Місто: Донецьк; на час участі проживала у Києві
Орієнтовна тривалість: 15–20 хвилин

Одним із принципів першого циклу було не обмежувати життя створених робіт одноразовою прем’єрою. Після завершення основного процесу учасниці отримали кілька можливостей представити свої роботи різним аудиторіям.

Прем’єрні покази

Прем’єри нових робіт учасниць відбулися 13 і 14 березня 2015 року в Національному центрі театрального мистецтва імені Леся Курбаса у Києві.

Саме ці покази завершили основний етап роботи над проєктами та вперше представили створені в межах програми перформанси широкій аудиторії.

Представлення в межах ZELYONKA FEST 1.5

Після прем’єр роботи учасниць також були представлені окремою подією в межах Міжнародного фестивалю сучасного танц-театру в Україні ZELYONKA FEST 1.5.

Фестивальний показ продовжив публічне життя робіт і дав молодим авторкам можливість представити їх у ширшому професійному контексті сучасного танцю.

Додатковий показ у межах Київської бієнале 2015

26 вересня 2015 року програма «Позиція 2015» була повторно представлена в Національному центрі театрального мистецтва імені Леся Курбаса в межах додаткової програми Київської бієнале сучасного мистецтва 2015 «Київська школа».

Це було не прем’єрне, а додаткове представлення вже створених робіт.

Участь у програмі бієнале стала важливим етапом для видимості молодих мисткинь. Вона дозволила представити їхні роботи не лише аудиторії сучасного танцю, а й ширшому середовищу сучасного мистецтва — кураторам, художникам, дослідникам, культурним менеджерам і відвідувачам бієнале.

Таким чином, «Позиція 2015» забезпечила учасницям не тільки створення й прем’єру робіт, а й подальше представлення в різних професійних контекстах. Це посилило публічну присутність молодих авторок і сприяло включенню сучасного танцю до ширшої дискусії про актуальне мистецтво в Україні.

Дата і місце

26 вересня 2015 року
Початок: 19:00
Місце: Національний центр театрального мистецтва імені Леся Курбаса
Адреса: Київ, вул. Володимирська, 23-в

Перший цикл «Позиції» відбувався після Революції Гідності та в умовах війни, що розпочалася у 2014 році.

Цей контекст безпосередньо проявився у створених роботах: у рефлексіях щодо подій сьогодення, переміщення, особистої та суспільної відповідальності, інформаційного перенасичення, тілесної реакції на зовнішні події та пошуку власної авторської позиції.

Географія учасниць — Київ, Донецьк і Сімферополь — також відображала складність тогочасного українського культурного простору. Анна Виноградова, яка народилася й працювала в Донецьку, на час участі проживала у Києві; Марія Бакало із Сімферополя — у Львові.

Ініціатор і куратор

Віктор Рубан — ініціатор, ідейний натхненник і куратор програми «Позиція 2015», режисер, хореограф, перформер, дослідник і продюсер; ініціатор «Платформи Імпульс Трансформації» та засновник Ruban Production ITP.

Реалізація

Платформа Імпульс Трансформації

Креативний продакшн та організація показів

Ruban Production ITP

У співпраці з

Національним центром театрального мистецтва імені Леся Курбаса

Фестивальний партнер

Міжнародний фестиваль сучасного танц-театру в Україні ZELYONKA FEST 1.5

Дизайн матеріалів

Braty-design

«Позиція 2015» стала спробою створити в Україні не лише окремий вечір молодої хореографії, а послідовну програму розвитку нових авторських робіт.

Перший цикл поєднав:

• професійний процес створення;
• публічні прем’єри;
• фестивальне представлення;
• додатковий показ у межах Київської бієнале сучасного мистецтва;
• документування та подальше представлення робіт.

Завдяки цьому учасниці отримали можливість пройти шлях від початкової ідеї до кількох публічних зустрічей із різними аудиторіями.

Особливе значення мало представлення програми в межах Київської бієнале: воно розширило контекст сприйняття робіт, посилило видимість молодих мисткинь і сприяло діалогу між сучасним танцем та іншими напрямами актуального мистецтва.

Перший цикл заклав принципи, які залишаються важливими для програми:

• підтримка авторів на початку професійного шляху;
• увага до процесу створення роботи;
• відповідальність за власне художнє висловлювання;
• представлення різних міст і локальних середовищ;
• професійний діалог та обмін;
• підтримка подальшого життя робіт після прем’єри.

У 2026 році «Позиція» повернулася в оновленому форматі, продовжуючи розвивати ці підходи в нових суспільних і професійних умовах.