«Усна історія для спадщини танцю» — це важливий крок до того, щоб український танець нарешті отримав своє місце в культурній пам’яті України.
Багато років танець залишався «невидимим» у музейних архівах, адже радянська модель поповнення музейних фондів фокусувалась здебільшого на об’єктах матеріальної спадщини.
Живі мистецтва — те, що існує у русі, голосі, досвіді, тілі — не фіксувалися й не зберігалися. Через це цілі пласти історії танцю було втрачено або ніколи не задокументовано.
Проєкт створено у співпраці з НХМУ для того щоб це змінити.
Ми працюватимемо над розробкою першого в Україні протоколу архівування танцю застосовуючи методологію та практики усної історії, що допоможе художнім музеям працювати з живими мистецтвами так само впевнено, як із матеріальними об’єктами. Це дасть змогу фіксувати історії, свідчення, контексти, досвід і передавати їх наступним поколінням.
Реалізація проєкту стала можливою завдяки підтримці Goethe-Institut в Україні та програмі Фонд Стійкості 2025 у партнерстві БО МБФ Імпульс Трансформація Платформа з НХМУ.
Ми щиро вдячні за довіру, підтримку та бачення, яке дозволяє посилювати українські інституції відкриваючи простір для міждисциплінарного діалогу.
Дякуємо Goethe-Institut за те, що ви поруч у момент, коли культурна пам’ять потребує особливої уваги і зусиль для її збереження та убезпечення її тяглості. І за підтримку збереження спадщини танцю – як невід’ємної частини нематеріальної культурної спадщини України.
